Почему опечалена, моя Украина?

Чом засмучена, моя Україна?


Ти стоїш на перехресті доріг,
як в квітучому віночку, дівчина –
така гарна, що жалітися гріх…
Чом засмучена, моя Україна?

Чом розгублені так очі твої –
щось шукаєш, чи на когось чекаєш?
Там, за обрієм – чужії краї,
нащо звідти допомогу гукаєш?

Там, за обрієм – сусіди й брати,
в них – свої – і солов’ї, і турботи…
Чом  нудьгуєш, наче від самоти  –
чи тобі не вистачає роботи?

Так здається, наче лячно тобі,
що господаркою стала у хаті,
що вночі гуляє вітер в трубі,
а в куточках – дідухи волохаті.

В своїм домі не шукай ворогів,
не розплескуй час дарма  на події ,
не молися до поганських богів –
є Ісус, а в Нім – любов і надії!

До лиця, хіба, настав тобі гнів,
чи-то бідкання на власну недолю?
Маєш все – красу, простори ланів,
розум маєш і наснагу, і волю.

І доросла вже, хоча й молода –
досить в остраху тулитись узбіччя,
пружна стала твоя вільна хода,
то ж тобі – і свіжий вітер в обличчя!

                (18.08.13)