ТАЄМНИЧЕ СПАСІННЯ
Коли журбі нема кінця,
а днина схожа на Мегеру –
беру старого олівця
і аркуш чистого паперу.
Та дослухаюся чогось
таємного у власній скроні –
мов співу янголів – і ось
я вже в солодкому полоні.
Так починаються дива –
я чую рух в небесній сфері,
той рух народжує слова,
що оживають на папері.
Слова складаються в думки –
сумні, щасливі, і не дуже,
а ті – у вірші, як в струмки…
І серцю легше, любий друже.
Таинственное спасение
© Copyright: Татьяна Кочнева, 2014
Свидетельство о публикации №114021701465
Свидетельство о публикации №114021701465
Рецензии