Навчав мене батько

Навчав  мене  батько.

Навчав  мене  батько,
ще  малу  дитину,
«держи  завжди  прямо,
ти  козаче  спину».

На  добру  пораду,
собі  не  дав  раду,
почав  підростати,
то  став  забувати.

І  погнув,  я  спину,
на  чужого  пана,
чому  така  доля,
у  мене  погана?

Я  робив  на  пана,
та  не  став  багатим,
тепер  видно  буду,
я  лише   горбатим.

Що   малим  я  вивчив,
не  мав  забувати,
твої  слова  тату,
довелося  згадати.

Але  не  забув  я,
що  з  козацького  роду,
то  розпрямлю  спину,
й  піду  до  народу.

Піду  до  народу,
всім  стану  казати,
нема  краще  в  світі,
як  дома  бувати.

Нема  краще  в  світі,
не  було  й  не  буде,
коли  стануть  вільні,
українські  люди!

Коли  вони  будуть,
не  пана  питати,
а  самі  вже  будуть,
долю  вибирати.

Виборем  всім  миром,
ми  щасливу  долю,
будем  жити  добре,
й  забудем  неволю.

І  життя  заможним,
зможемо  зробити,
коли  усі  люди,
будуть  чесно  жити.

А  ще  нам  потрібно,
у  рідній  країні,
робить  добрі  справи,
нашій  Україні.

   лютий,  2014;