Весна над Припятью. Лина Костенко
Сады цветущие. В берёзах - сока бег.
Здесь соловьи распелись, как в Ла Скала!
Чернобыль. Зона. Двадцать первый век.
Тут во дворах сирени половодье,
Вросла в заборы, и не сладить с ней.
Подводной лодкой мирно щука ходит,
И прилетают гуси по весне.
Кленочки продырявили крылечки.
Жил-был народ над Припятью – исчез.
Лес порыжел, поганки в нём… навечно.
Лишь Смерть-грибник тот выбирает лес.
Оригинал.
Цей дощ – як душ. Цей дощ такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов’їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.
Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
і прилітають гуси щовесни.
Але кленочки проросли крізь ганки.
Жив-був народ над Прип’яттю – і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник.
Свидетельство о публикации №114021608786