Тобто ти, нерозривно пов'язана з світлом людина,
загубилася в темряві?
Ти, тисячі раз перелатана болем і розпачем,
тонеш у апатійних думках?
Сьогодні в тобі дивно сплетені всі запахи зелені,
сьогодні в руках твоїх помирає підступний страх.
Ти немовбито вийшла із найтаємніших вод
і глибин океану,
твоїми очима запалюється кожна зірка,
далекі планети,
і почуття в тобі зі старого матеріалу,
незадовільного стану
змушені вмерти.
Лиш би вийти живим,
лиш би ніжно торкнутися неба,
хоч би знову зустріти весну і нею насититись!
Людино, не помирай цієї ночі, не треба,
адже хто допоможе ранку
назавтра вкотре прокинутись?
***
© Copyright: Тома Солован, 2014
Свидетельство о публикации №114021608226
Свидетельство о публикации №114021608226
Рецензии