Когда в тоске от вечности разлуки... с украинского

*** (Ліна Костенко, https://www.facebook.com/pages/-/1380436192191454)

Коли у тузі вічної розлуки
супутник людям голос подає, —
я думаю — у точності науки
яке мистецтво і натхнення є!

Ані строфи сумнівної, ні слова,
ані одного зайвого рядка...
А скільки в нас поезій випадкових
з нічого й ні для чого виника!

Байдужих слів металу нетривкого,
думок затертих і порожніх слів...
Зроби супутник із добра такого, —
напевно, вище носа б не злетів.

*** (вольный перевод П.Голубкова)

Когда в тоске от вечности разлуки
Нам, людям, спутник голос подает, -
Я думаю – как в точности науки
Искусство, вдохновение поёт!

Нет ни строфы сомнительной, ни слова,
Ни строчки лишней, истинный полёт!..
А сколько в нас «поэзий» бестолковых
Из ничего, ни для чего растет…

Строк равнодушных из «сырья» сырого,
Затертых мыслей и без смысла тем...
Сделай мы спутник из добра такого, -
Наверно, выше носа б не взлетел.