Рассказ бывшего студента-голодовщика
В пору студентського голодомору
(Я тоді був отакенний мордань)
Мовила: – Ні під котору комору!
Будь патріотом, приходь, помайдань.
Що ж за біда в кількаденній дієті?
Добре, немає проблеми, пішли!
Вже через тиждень у нашім наметі
Я милувався на власні мосли.
Гарна фігура, та справа не в тому.
Не підманула – оце головне!
Юність начхати хотіла на втому.
Щастя на хвильку обрало мене,
Та не навіки. І – річ достеменна –
Про комсомольця згадались рядки :
«Бій відлунав. Жовто-сині знамена
Затріпотіли…» – Кому завдяки?
Симона шкода і вуйка Степана,
І комсомольцю – свинцевий вінець.
Стала мотроною кралечка-панна.
Жовте обличчя, під оком синець.
Знову з роками поважчало тіло.
Глянеш на дівчину – вже й не кортить.
Перехотіло та ще й очортіло.
Най би тебе сто віків тріпотіло –
Тільки душа від гріхів тріпотить.
Свидетельство о публикации №114021602806