Уночi
уночі загубивши свідомість.
Сором очі тоді
за відвертість мені не гризе.
Бо із критиків лиш
тиша швендяє мишею в домі.
Та коректор мій – міль,
– по комп’ютеру швидко повзе.
Я у комі сиджу,
забуваючи про обережність.
Забуваючи все,
що тримає у рамках мене.
Так, мабуть, «Цілину»
в цьому ж стані придумував Брежнєв?
Стоп! Свідомість прийшла!
Й знов у твір щось улізло дурне…
16.02.2014
Свидетельство о публикации №114021601694