Чому ти так довго живеш у долонях,
Які відчувають твій дотик до них?
У хвилях, у небі, в усіх пантеонах,
У мріях щоденних, в надіях моїх!
Яке тоді сонце між нами сіяло!
Але, чомусь, прірва також пролягла...
І кожного ранку тебе я гукала!
А кожної ночі самотньо спала...
У грудях лише одне слово - коханий!
Зустрілись дві долі й на мить обнялись.
Та різними далі крокують шляхами.
Для чого зімкнулись життя й розійшлись?
Зiмкнулись життя й розiйшлись
© Copyright: Буц Ольга, 2014
Свидетельство о публикации №114021601275
Свидетельство о публикации №114021601275
Рецензии