І загалом і на роздріб
Земля продається,
Боже, коли ж наша влада
В біса схаменеться!
Невже ж піде під панами
Вся земля за грати,
А ми будем, як холопи,
За мур заглядати?
Це вже було і загуло,
А тепер вертає,
Чому ж , людоньки, від панства
Спокою немає?!
Кожен лізе у господу,
Та й ще мітить в боги,
Щоб на ближньому пахати
Й витирати ноги.
Нам – ярмо,
Щоб рідну землю
Для них обробляти,
І ковадло, щоб кайдани
Собі викувати.
Їм – наш труд і наші гроші,
Щоб мошну набити,
Нам – зі столу малі крихти,
Щоб ледве жевріти.
Чи такі ми вже всі дУрні
І зовсім безрідні,
Що довіку будем вдома,
Як родичі бідні.
Нам себе б опанувати
І зібрати сили,
Бо ще трохи –
І застогне Тарас із могили.
I загалом i на роздрiб земля продаэться
© Copyright: Ирина Фоменко Юг, 2014
Свидетельство о публикации №114021509222
Свидетельство о публикации №114021509222
Рецензии