Слова моі...
Чарують око.
І мовлю мов би -ненароком...
А може навіть не впопад.
Ти ,не гадай...
Це справді було так!
І в думках я своіх прилину.
На ту стежину і в хатину,
де дитинство моє прошло.
А може просто не було?
Ні. Память мені все сказала,
я не забула,я все признала.
І як колихала мене мати,
і як ростила ,мене і брата...
І в школу як пішла в девяту,
хоч туди йти було далековато.
І виросла ,і полетіла.
Як пташка із гнізда у вирій.
А ось тепер вже сивувата...
І мама є жива іще і татко.
і братік теж..
А деж тепер старенька хатка?
ІІ не має вже давно...
Також мого дитинства...
І тільки в снах прийде воно,
коли присниться,коли мені прсниться...
Нехай присниться дитинство...
© Copyright: Ватах-Светлана Коляда, 2014
Свидетельство о публикации №114021506504
Свидетельство о публикации №114021506504
Рецензии