Стриптизы осени. Пер. укр. Лина Костенко

Авторизованный перевод с украинского стихотворения Лины Костенко "Стриптизи осені"

Стриптизы осени
И дрожь святого Витта…
И соткан дождь,  и солнца лишь на треть.
Уже дотлел цветастый  ситец лета
Полей  пожухлых, набранный на смерть.
Душа полей, ты помнишь стерни эти?
Печаль и неприкаянность конца..
Последней кистью памяти о лете
Уронит тополь каплю багреца.
Затухнет день, нахмурятся березы,
Замрут коренья в сини мерзлоты.
Убого поле, мы с тобою Крёзы,
Где наши горы зёрен золотых.


Лiна Костенко "Стриптизи осені"

Стриптизи осені,
І дріж святого Вітта,
І самотканий дощ, і сонця лиш на чверть.
І вже дотлів цвітастий ситець літа,
оцим полям набираний на смерть.
Душа полів, ти пам,ятаєшь стерні?
Оцю печаль, покинутість оцю?
Останній пензель літньої майстерні -
тополя зронить краплю багрецю.
Змарніє день, зіщуляться берези,
замре коріння в сизій мерзлоті...
Убоге поле, ми з тобою Крези,
десь наше зерно - гори золоті.