Це просто вино вечорове. Червоне, терпке, тепле. Поліна потріскують дубові в лежанці. У філіжанці кава вже майже холодна. Триває розмова неквапна. Життя триває. Сьогодні, чомусь здається, воно без кінця і краю.
Там, за вікном, вулики зіставлені щільно, затулені, вкриті ковдрами, плівкою, снігом. В них бджоли живуть, чекають весни. Я хочу щоб меду їм стачило і вони дожили до квітня.
Я причащаюсь хлібом, білим, як тіло Бога, того, що зійшов з Колісниці Світла. До очей підіймаю келих. Світ стає червоним, а сніг за вікном синім. Я розмовляю з Сином. Людським. І розумію, що Дао - річ надзвичайно корисна, як все про що він говорив колись нам.
В мирі, в теплі, в захистку твориться світ прийдешній. Я завтра у нім прокинусь і вип'ю пігулку "САМАДХІ".
Про100 вино вечорове
© Copyright: Валео Лученко, 2014
Свидетельство о публикации №114021408187
Свидетельство о публикации №114021408187
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.