Проходить день, проходить значить все,
Що окриляє душу, та в серцях живе.
Стирає память часом і саме життя,
І нас веде у невідомість , і до забуття.
А там ,колись цвіла уквітчана весна,
Під помахом крила - пригнічена зима
Згоріла в сонці.Тихо відцвіла краса.
Розтанула, як марево.І геть кудись пішла.
Проходить день, і мабуть, це колись пройде
Вся біль розтане, та й стане, все таке чуже.
Стече водою . Весняним сонцем мовчки догорить.
Все те,що було, тихенько в сні уквітчанім згорить.
Весняним сонцем тихо догорить
© Copyright: Елена Полищук -Зелинская, 2014
Свидетельство о публикации №114021305592
Свидетельство о публикации №114021305592
Рецензии
