Родина

  Моїм батькам: Валентині і Петрові Ру-
     зевичам; бабусі й дідусеві Олексадрі Гаврилівні
    і Василеві Григоровичу Степаненкам та їх синам
    Анатолію,Миколі,Олександру;бабусі Олені Олек-
   сандрівні Зініченко;брату Володимиру Степаненку;
   моєму чоловікові Віктору Котощуку і всім,хто мене
   любив і любить,кого люблю я.


           1..

Я жила у великій родині,
Де були всі
                по-своєму дивні...
Усі різні
     і дуже схожі,
І для мене були хороші.
Берегли мене,захищали,
І любити життя привчали.
Мама,тато,
             дідусь,бабуся...
З далини вже
            на вас дивлюся.


Мої дяді,
           дружини їх,діти...
Ми в віночку родини
                квіти.


Не вплела
            я у той віночок
Своїх рідних синів і дочок.
Не вина моя це,
                а горе,
І не все сильний дух
                поборе.


Берегине роду,
                бабуся...
Я за рід наш минулий
                молюся.
О,бабусе моя...
                із нею
Всі були ми
                одною сім"єю.
Як була її бідна хата
На любов і добро
                багата!
Як родину бабуся
                тримала,
Берегла всіх і зігрівала!
Бабуся вмерла,
                і не сталу роду.
В часи,важкі
                для нашого народу -
У кожного
              свої лише проблеми...
Не хочу розгортать
            цієї теми.


         2


...Я не хочу і думать
                про це,
Я не хочу тривожить
                лихо.
Хай на денці
                душі лежить,
Хай дрімає там
              тихо-тихо...
Я не буду згадувать
              Дім,
Рідний дім,
              фортецю надійну...
Маму,тата,
             бабусю в нім
І широкі долоні діда.
Я не буду їх кликати
               знову:
Рідні посмішки,
               голоси...
Вже нічого,нічого
                не вернеш,
Хоч від туги,Боже,
              спаси.
Чи спалити альбоми,
              фото, -
Колись думала,
               будуnm  втішать...
А  тепер і дивитись
               не можу:
Тільки душу із
             кров"ю рвать.
Мої рідні,кохані,милі...
Не забуду
                і не поверну
Тепле вогнище
                тої родини,
Мами й тата
                далеку весну.
Чарівні оповідки бабусі,
Їх із дідом турботи
              про все.
Загубити вас зовсім
              боюся  ,
А вже далі нас
             час несе...
Ви не винні
            що ми розстались,
І ні в чому не винна
            я теж -
Що у вирі часу
             все зникає,
І потік той
            не має меж.
Є ще мама...
          Така вже,як спогад....
Є коханий мій чоловік.
О,не дай мені,
           Господи Боже,
Самотою дожити
          свій вік!
За хороше все,Боже,
             вдячна,
Що давав Ти мені
                і даєш,
І молю про майбутнє
                краще -
За стражденне життя моє.



        3

...Все,що було хороше,
                пам"ятаю,
І хто лишились вірними,
                чекаю:
Листів,дзвінків,
                а іноді гостини.
І сподіваюсь
                кращої ще днини:
Для себе і сім"ї,
 Для близьких  і далеких.
Хай вам приносять
                діточок лелеки...
І щоб була у кожної дитини,
В дорослих і старих
                своя родина.
Де люблять,бережуть
                і не покинуть,
І навіть здалеку
                додому линуть,
Де є завжди
                хороше що згадати,
І є надія
              завтра краще мати.


       4

Хай кожного оберіга
                його родина,
І всіх нас разом
Наша Батьківщина.
Де б пам"ятали:
Що держава
                для народу,
Для кожного із нас
і для сім"ї,
                для роду.
У нас,слов"ян,
                синонім:
Батьківщина і Родіна,
Велика всім
             родина.
Вона,як сонце,
             нас обігріває.
Житя
     лише під сонцем
                розцвітає.