Коли поле зоране,
Тоді й небо зоряне.
Як пшениця вруниця -
Хлібороб не журиться.
А над полем збідненим
Світять зорі зріджені,
Місяць теж немов згасає,
Тугу в серці навіває.
Тільки рано навесні
Думи ті стають ясні:
Земля вкрита росами, -
Значить, хліб – покосами.
Коли роси сріблом сіли
На густу траву-посіви,
Серце чує навесні
Врожаї рясні.
По веснi
© Copyright: Иван Ян Кульчицкий, 2014
Свидетельство о публикации №114021301694
Свидетельство о публикации №114021301694
Рецензии