Чом тобі, душа, не йметься?
Чом танцюєш гопака?
А вона собі сміється:
- Народилась я така!
Отака вже в мене вдача,
Що як сміх, то через край,
А як смуток вже затопить,
То по вінця – хоч зливай.
Я не хочу середини,
Як любов – то на життя,
А як зрада ворухнеться,
Хай все кане в небуття.
Я не хочу тихо скніти,
Краще я крилом змахну.
Хочу в небо я злетіти,
Якщо навіть спалахну.
Чом тобi душа не йметься?
© Copyright: Ирина Фоменко Юг, 2014
Свидетельство о публикации №114021301472
Свидетельство о публикации №114021301472
Рецензии