Іноді кричати хочеться від болю,
Коли з душі моєї ллється кров.
Мені б, як сизокрилому, на волю,
Та тільки рани все новіші знов і знов.
Іноді мовчати хочеться про злобу
Отих безжальних і жорстких людей.
На них, немов на золоті, поставить пробу
Щоб більше не чекати гарних новостей.
Іноді сховатись хочеться від гніву-
Порівнюю його з багном, що ллють у світ.
Здається, люди таким чинном - в прірву,
До пекла - не відчиняючи його воріт.
1нод1
© Copyright: Ксю Север, 2014
Свидетельство о публикации №114021301005
Свидетельство о публикации №114021301005
Рецензии