Eвдокiя Лось. Рiднiй мовi

Євдокія Лось
РІДНІЙ МОВІ


Тобі складаю щирий свій сонет,
Прапрадідів моїх живлюща мово,
Мого народу первісна основа,
Душі його широкий сяйний лет.

У твій препишний чарівний букет
Додати слово скромне я готова,
Твоя заслуга – чародійне слово,
Нових відзнака радісних прикмет!

До глибини душі мене хвилює,
Як пізнаю тебе і спрагно п’ю я,
Немов дали джерельної води.

П'ю зі смаком таким, що й не списати,
Йду рідним краєм – не спинить ходи,
Де рідній мові володарювати.


(переклад з білоруської – Любов Цай)

***

Оригінал:

Евдокия Лось
РОДНАЙ МОВЕ


Табе складаю шчыры свой санет,
Прапрадзедаў маіх жывая мова,
Майго народа першая аснова,
Душы яго шырокі, чысты свет!

Калі і я ў табе дакіну след,
Хай не на ўсю ступню, хай напалову,
Твая заслуга, казачнае слова,
Адзнака новых радасных прыкмет!

Да глыбіні душы мяне хвалюе,
Як пазнаю цябе і прагна п'ю я,
Нібы вады з крыніцы мне далі.

I крочу, маладая, з асалодай
Па гэтай любай, сонечнай зямлі,
Дзе роднай мовай дадзена валодаць!