І я не я, і ти мені не ти.
Іще кружляє листя під ногами,
Вже звично чую жалісне "прости"
І шепіт, шепіт ніжними вустами.
Я залишаюся один-один із самотою,
Яка нагадує ще голосніше "відпустив",
Де кожна нота сповнена тобою,
В якій і я не я, і ти мені не ти.
Закінчує вже осінь листям шурхотіти,
А я сиджу - однісінька-одна,
І як же тиші цій не шепотіти,
Що я в тебе є, а тебе у мене нема?
І все буде добре, інакше - ніяк.
Ти якщо повенешся, пробачу знову я.
Зупиниться на півдорозі клятий той літак,
І, може, знову будем -
ти для мене, а для тебе я.
я не я, ти мен не ти...
© Copyright: Инна Дудник, 2014
Свидетельство о публикации №114021211265
Свидетельство о публикации №114021211265
Рецензии