Не триножте коней! Не триножте, прошу вас, благаю!
Відпустіть, хай летять по святій світанковій росі.
Хай рожевими стануть, у колір один з виднокраєм,
І розтануть у цій незрівнянній ранковій красі.
Не триножте коней, бо хіба можна волю стриножить?
Хіба можна політ прив'язать мотузком до землі?
Зупиняють коней лише ті, хто літати не може,
Ті, що втратили крила, коли були зовсім малі...
Не тримайте дітей у жорстокій, у домашній задусі,
Вікна й двері відкрийте їм в радісний сонячний світ!
Хай відчують свободу, зростають у леті і русі!
Як зростуть, то і вас колись візьмуть з собою в політ...
Не треножте коней...
© Copyright: Александр Афонин 4, 2014
Свидетельство о публикации №114021103776
Свидетельство о публикации №114021103776
Рецензии