Почула я фразу – журитись не треба,
Як прірва покличе – тримайся за небо!
Ніхто не розрадить, ніхто не врятує,
Лиш небо свій спокій тобі подарує…
Лиш небо… Та синь безкінечна, безкрая…
Коли затужу я, життя заламає,
Чи сльози нахлинуть – солоні, прозорі,
Лиш сонце зігріє. На чорному – зорі.
Як буде в житті в мене скрУтна хвилина,
Розплата, чи втрата близької людини,
Чи відчай примусить на вчинок ганебний,
Не згину! Не здамся! Тримай мене, небо!
Держись за небо. укр
© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2014
Свидетельство о публикации №114021000631
Свидетельство о публикации №114021000631
Рецензии