Хочу мовчання, мовчання до тебе,
до себе, до Космосу. Боже, слова,
Хто проростив їх, з чиїх вони стебел
Так розпускаються, хто цілував
Їх і голубив, аби вони жи;ли,
Кров'ю розносились, дихали в такт
Із нашим диханням, рвали жили –
Такий собі небезпечний теракт.
Прошу, мовчи, говори лиш очима,
Я так люблю цю мову очей
Вона не вміє гриміти дверима,
Вона губами не обпече.
Давай говорити, я стану тиха,
Тихіша тиші, а ти мовчи.
Я чула вітер так тяжко дихав,
Певно, від неба згубив ключі.
Очима
© Copyright: Елена Славинская, 2014
Свидетельство о публикации №114020909006
Свидетельство о публикации №114020909006
Рецензии
Цікаві у вас вірші - якісь особливі, дивні такі, роматичні і образні. Як я давно не заходила до вас, Оленочко! Взагалі рідко тепер буваю на сайті - стільки роботи на городах, на садибі. З теплом, Л.Ю.
Людмила Юферова 16.05.2014 23:18 • Заявить о нарушении
Людмила Юферова 16.05.2014 23:18 • Заявить о нарушении
Дякую, рада Вас бачити у гостях:)
Приємних весняних турбот.
З повагою,-
Елена Славинская 18.05.2014 22:10 Заявить о нарушении
Приємних весняних турбот.
З повагою,-
Елена Славинская 18.05.2014 22:10 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.