Ми час вимірюємо у піщинках,
Життя вимірюємо просто в днях,
Втрачаєм завжди якусь частинку
себе в яскравих міських вогнях.
І вже не бачать нічого очі,
розмиті фарби змішались в бруд,
В словах занадто багато жовчі,
Ми помираємо від застуд.
Такі прості і такі багаті,
Шукаєм краще в чужім багні,
На волі наче в своїй кімнаті,
У злагоді, та щодня на війні...
8. 02. 14
© Copyright: Ксения Дыяк, 2014
Свидетельство о публикации №114020900893
Свидетельство о публикации №114020900893
Рецензии