Пробач за те, що так кохаю -
Тебе торкаюся у сні.
Без тебе рідний, спокій втрачаю
І все на світі уже тобі!
Ти моє щастя серед прохожих
І вже нікому тебе не віддам.
Та й ти на всіх такий не схожий -
Солодкий біль ти моїм губам.
Постійно я у твоїм полоні,
Для мене ти ранковий день.
Мов човники твої долоні
З яких я п'ю любові мед.
Люблю я твій поцілунок теплий,
М'який, немов дитячий сміх.
Твої обійми, то дотик легкий
І знову ти в думках моїх.
І знову зустрічі і втечі,
Такі короткі і такі мої...
Ти граєш музику, до речі,
А я пишу тобі вірші...
Від тебе сина хочу мати
І щоб сім'я у нас була.
Про вас обох постійно дбати,
Щоб ця історія жила...
Щоб очі в нього були як у тебе -
Долоні, носик і вуста.
Кохання нашого малеча
Постійно з нами щоб була.
І дякую тобі за те я,
Що можу ось таке писати,
Що ти в житті моєму є,
Що можеш ти ось це читати!
У полонi...
© Copyright: Оксана Политанская, 2014
Свидетельство о публикации №114020900562
Свидетельство о публикации №114020900562
Рецензии