Згадати сiчень пропону

              Переклад на українську мову
              вірша Маргарити Метелецької

Розгніваних тополей бризки
У льодових лещатах січня…
Віддячу Богу за цю пісню –
Збираю слів перлову низку…

Бажання спати колисає,
Притисну крихітну подушку,
А ніч, не кваплячись, співає,
Й шепоче істини на вушко

Про те, що пристрасть без любові –
Кінець один – сумний завжди,
Будь-хто із льодом замість крові,
Піддасться звабам у житті…

Реальність гордовита в русі,
Думки шугають, наче ртуть,
Тлумачить Чарівниця суть –
За голкою як шовк тягнуся...

Рясніє місячна дуга,
І зірка у вікні глузує… 
У мудрім світі я дурна –
Згадати січень пропонує…

***

Разгневанных деревьев ропот
В тисках бесснежных января...
Нижу слова, благодаря
Всевышнего за стихошёпот...

Обняв бессонную подушку,
Пытаюсь горечь превозмочь,
Покуда медленная ночь
Толкует истины на ушко,

Что чудеса бесстрастной страсти –
Усердной праздности итог...
И, в сущности, никто не мог
Не воспылать в любовной власти...

Реальность так надменно колка –
Мысль ускользает, словно ртуть...
Но Фея указует путь –
Влекусь, как нитка за иголкой...

Звезда насмешливо мигает ...
Сияет лунностью тропа...
Как в мудром мире я глупа –
Январь подумать предлагает...