***
Порою впечатленье создаётся,
что сердце утомилось и не бьётся.
И, будто бы грядущий день
лишь на стене оставил тень.
Скорбь-сыщик для придирки ищет повод.
И бьёт строфа, как оголённый провод.
И дикий хмель, примёрзший у ворот.
И на кринице не оббитый лёд.
Ліна Костенко
***
Так часом важко, що мені здається,
що серце в грудях вже не б’ється.
Що залишилась по мені
лиш тінь від мене на стені.
І ця печаль, прискіплива, як слідчий.
І ця строфа, оголена, як відчай.
І дикий хміль, примерзлий до воріт.
І на криниці необбитий лід.
Лина Костенко. Так временами тяжко и сдаётся...
© Copyright: Алексей Бинкевич, 2014
Свидетельство о публикации №114020903924
Свидетельство о публикации №114020903924
Рецензии