Твоїх поцілунків шовк,
Я буду нестримно пити,
В надії що віднайшов,
Натхнення магічний злиток.
Відходить з думок зима,
Стікає з останнім снігом,
Минулого вже нема,
З душі скинув чорне Іго,
Щасливі слова в рядки,
Лягають самі собою,
Вже серце полин гіркий,
Не давить мені журбою.
Сміливо іду вперед,
Сніг – дощ у лице , лиш тішить,
Твоїх поцілунків мед,
Породжує нові вірші.
ТвоIх поцiлункiв...
© Copyright: Федик Юрий Михайлович, 2014
Свидетельство о публикации №114020902980
Свидетельство о публикации №114020902980
Рецензии