вiтамiн К

коли я захворіла на скам’янілість серця була ще осінь
минула холодна осінь що сказала наче у довідковій
кохання більше не буде люди усюди юди
і я повірила
і попрощалась з крилами
і з небес пішла до землі
до зими
а зимою тепліше з людьми

був один
він брав мою крижану долоню в свою
таку ж крижану
а проте здавалося ніби грів
і потрохи виявилося що так
дійсно грів
моє скам’яніле серце насправді лишень замерзло
але не померло
придбало імунітет
і тому той хто грів відійшов
бо я вже наново розтлумачила
всі необхідні значення терміни жаргонізми
людських стосунків
а він пішов
я не унікальна була в своїй спорожнілості
інші теж потребували ліків

нині моя крижана рука тягнеться до твоєї
ще більш затерплої та блідої
бо насправді вона несе тепло моїх вен
які хочуть зігріти твої
ще раз зробити тобі щеплення Кохання
але не прямим болючим ударом гострої голки
в сонну артерію
або скроню
ні
лише поступовим збільшенням дози вітаміну К
я його постачатиму кінчиками пальців
подихом у плече
оминанням болючих спогадів
а чи їх сумісним проживанням аби не було самотньо в тому чого не змінити
я буду тебе любити
щоб коли у твоїх руках знову відчується теплота
ти сам вирішив
маю я йти далі
гріти когось іще
або це саме той спосіб вакцинації
який тобі завжди
буде
потрібним

08.02.14