Україно, моя Україно!
Ти жива, Україно, жива!
Тільки ми все мертвіше стаємо,
Коли ллємо погані слова!
Бо ти вільна і словом, і духом,
Не пригнічиш нікого із нас,
Поки ми своїм жалісним рухом
Б'ємо в свій же обмежений час!
Ми ламаємо себе і в той час
Підриваємо дух поколінь,
І тяжкого невільного гніту
На нас падає чорная тінь.
Україно, моя Україно!
Ти — єдина така на землі,
Ти для мене у серці єдина,
В голові ти тепер на чолі.
Вибач нас, ось таких українців,
Що погані для тебе сини.
Обіцяю: тим будеш щаслива,
Може, хоч до своєй сивини!
Укра но, вибач сво х син в
© Copyright: Марина Сидоренко, 2014
Свидетельство о публикации №114020910541
Свидетельство о публикации №114020910541
Рецензии