дитинство...
Босоніж бігав по росі,
Краплинки сонячні збивав,
З гуртом до Бугу мандрував.
Кричала мати: "Схаменись!
Дивись-но довго не барись!"
"Ага", -я їй відповідав,
Як вітер вранішний зникав.
Василь товариш, Коля брат,
Іще десяток пацанят,
Ми всюду по селу встигали,
Мяча до вечора гуляли.
Тепер на лаві сидимо,
Розмову тиху ведемо.
А недалеко, там, де сад,
Промчала зграйка пацанят…
Свидетельство о публикации №114020910104