Я обирала Тобi лампадку

Я обирала Тобі лампадку,
Із ангелом на склі.
Я збирала сльози в охапку -
Вони розтанули в пітьмі.

Я обирала тобі букет із квітів,
Білі гвоздики, червоні троянди.
Вони залишаться на межі віків,
Вони не скрутяться в гірлянди.

Я поїхала до тебе понад вечір,
А по степах бушує вітер.
Упала на коліна, похилились плечі,
Тепер ніхто не знає, що ми діти.

Гарячі сльози збирав ніжно вітер,
А я дивилась на картину..
Тепер вже правди точно ніде діти -
Усе закінчилось в якусь одну годину.

Я пам'ятаю сміх і очей погляд.
Погляд Твоїх очей міг покорити.
Завжди казав "Тобі потрібен догляд,
Аби проблем мені не натворити".

Стою. Смеркають тіні на снігу,
Я все дивлюся на картину.
Вже майже ніч і я від Тебе йду,
Я йду, бо Ти давно загинув.

Змикають тіні круг біля свічок,
Коло лампадки вітер тихо грає.
Ніхто не чує плачу діточок,
Що понад полем мертвих має.

Я розвертаюсь і іду кудись
У світ живих людей. Світає.
Але у серці залишусь на мить,
Бо погляд снів моїх Тебе лякає.

Виходжу я зі слізьми на очах,
Із поля мертвих. Сніг навкруг літає.
І вже немає слів, на початках,
А вітер тихо Реквієм співає..

Висить картина на хресті,
Освічена полум'ям лампадки.
А правда, що прийдеш до мене в сні?
Буду чекати, я буду чекати.