Хамло

  З  книги,  доктора  філософських  наук,  професора  -  Алли  Петрівни  Коваль  "Спочатку  було  Слово",  Вид. 2001р,: 
"Ной  -  нащадок  Адама (якщо  вважати  Адама  першим,  то  в  ряду  його  нащадків  Ной  -  десятий).  Він  праведник  (тобто  людина,  що  прожила  свій  вік  чесно,  була  смиренною  і  покірною  Богові),  єдиний  обранець  Бога  серед  людей,  які  на  той  час  населяли  землю.  Його  вік  такий 
довжелезний,  як  у  всіх  його  предків.  Ною  було  500  років,  коли  у нього  народилися  сини,  і  600  років,  коли  він  будував  ковчег.
    У  біблійній  легенді  розповідається,  що  Бог,  розгнівавшись  на  людей  за  їх  зло  й  розпусту,  вирішив  знищити  все  живе  на  землі,  затопивши  землю  водою.  Проте  він  попереджає  Ноя  про  потоп,  більше  того - дає  йому  наказ,  як  будувати  ковчег  і  кого  брати  з  собою.  Ной  мав  узяти  на  корабель,  крім  своєї  дружини  й  трьох  одружених синів,  ще  сім  пар  "чистих"  і  по  дві  пари  "нечистих"  тварин.
     Починається  дощ,  який  ллє  протягом   40  днів і  40  ночей,  навіть  високі  гори - і  ті  покриваються  водою,  все  живе  на  землі  гине.  Вода  прибуває  ще  150 днів. . .
     Життя  Ноя  після  потопу,  життя  людей  після потопу - це  вже  новітні  часи,  це  сподівання  на  прощеня  Бога,  на  відродження  людини:
             Життя  іде  і  все  без  коректур.
             І  час  летить,  не  стишує  галопу.
             Давно  нема  маркізи  Помпадур,
             І  ми  живемо  уже  після  потопу.
                (Л.  Костенко)
     Ной  починає  займатися  землеробством:  він  перший  на  землі  посадив  виноградник,  перший  зробив  вино.  Одного  разу,  випивши  вина,  він  сп'янів  і  лежав  голий,  що  вважалося  великим  неподобством.  Його  сини - Сім,  Хам  і  Яфет - неоднаково  повелися  в  цій  ситуації:  Хам  побачивши  батька  голим,  почав  насміхатися  з  нього;  Сім  і  Яфет,  навпаки,  намагаючись  не  дивитися  на  батька,  накрили  його  одягом.
      Довідавшись  пізніше  про  все  це,  Ной  благословив  Сіма  і  Яфета,  а  сина  Хамового,  Ханаана,  прокляв,  пророкуючи  йому  рабство.
      Ім'я  Хама  стало  позначати  поведінку  людей  грубих,  невихованих,  нахабних,  жорстоких:
      . . . Хама,  самовдоволеного  і  розперезаного,  обтяженого  рабським  комплексом  до  слабших  і  залежних,  позбавленого  моральних  обов'язків, -  не  дай  Боже,  наділити  силою,  правами  і  владою
пана  (Є.  Сверстюк)...
 
      Хамло

В  одного  народу,
Що  служив  Богу,
І  любив  свободу,
Син  народився,
Звали  його  Хамом,
Коли  похрестився.

Як  жив  той  Хам?
Мені  не  відомо,
Хамська  ж  поведінка,
Добре  знайома.

Всім,  а  не  тільки,
Мені  одному,
Плюнути  в  очі,
Хотілося  йому.

Плюнути  в  очі,
Та  заїхати  в  рило,
Що  би  воно,
Людей  не  дурило.

Ті  очі  відкриті,
А  само  часто  спить,
Коли  в  кабінеті,
У  себе  сидить.

Бува  чоловік  це,
А  може  жінка,
Та  однакова,
В  них  поведінка.

У  них  морда  надута,
Грубі  слова,
Коротка  шия,
І  тупа  голова.

На  вигляд товстий,
Буває  й  худий,
Неприємний  зовні,
І  завжди  злий.

На  людей  дивиться,
Не  підніма  повік,
Може  знайомий  Вам,
Цей  чоловік?

А  може, 
Це  Ваш  сусід,
Що  пакості  робить,
І  злословить  вслід?

Часто  в  транспорті,
Стрінеш  його,
Де  облиє  брудом,
Не  одного.

Облиє брудом,
Ще  й  покриє матом,
Краще  такого,
Взагалі  не  чіпати.

Краще  з  таким,
І  не  мати діла,
Що  би  тоді,
Душа  не  боліла.

Але  нам  потрібно,
Всім  щось  робити,
Щоб  це  хамське плем’я,
Не  могло  у  нас  жити.

      9.02.2010.