Мене жене самотність
На вулиці шумні
Бо маю небайдужість
Ти вже казав мені:
"Не треба рахувати
Ні часу, ні неділь"
Але не можеш бути
Байдужим ти мені
Тобі я не дружина
Мож подумки й були
Міська проста дівчина
Якими всі були
Але я покохала
В нестриманій душі
Тепер аліє серце
Й не тільки навесні
А в подумках турбота
Коли ти вдалині
Коли ти на роботі
А їжа на плиті
І як спинити серце
Мій любий, покажи
І як спинити бурю
В нестриманій душі
Але ж ти знай — я ніжна
Насправді і завжди
Лише твоя байдужість
Торкається душі
Разом з тобою, любий
Разом з тобою буть
Бажаю я назавжди
Байдужість цю забудь
Нехай радіє небо
І квітнуть почуття
Бо ми своє кохання
Несемо крізь життя
Його на крилах пестять
І бережуть життя
І день, і ніч, і небо
Тендітно, як дитя
07.02.2014
Небайдужiсть
© Copyright: Эрика Маркон, 2014
Свидетельство о публикации №114020811248
Свидетельство о публикации №114020811248
Рецензии