Тобі здалося, це не сльози,
Це дощ на мокрому вікні
І те, що очі мої мокрі
Свідчить про крик, що є в душі.
Я через тебе не заплачу,
Не буду долю проклинати.
Я знала, що тебе я втрачу,
Знала, що буду відчувати.
Та все ж надія залишалась
Хотіла я тебе кохати.
Я лиш тобі так посміхалась.
Повинен ти оце все знати.
І я приховувати не буду,
Що стала я зовсім не та,
Тебе ніколи не забуду,
Мій вірний друг – це самота.
Не хочу я тепер кохати,
Не хочу чути слів «люблю»,
Не хочу більше відчувати
Кохання втрату я свою.
Я буду лиш для себе жити
І буду цінувати час,
Щастя мить буду ловити
І не забуду я про нас.
***
© Copyright: Людмила Печерская, 2014
Свидетельство о публикации №114020709422
Свидетельство о публикации №114020709422
Рецензии