Сушити весла вже пора.
Здобутки маю, маю втрати
І більш не хочу на ура
Притьма круті бар’єри брати.
Встаю вночі, виходжу з хати,
Довкіл снують химери дивні.
Я ж буду так один стояти,
Аж поки вдарять в ранок півні.
А як погасне наді мною
Свіча останньої зорі,
Зіллюся, світе, я з тобою
В твоєму лихові й добрі.
І, може статись, на світанні,
В цю мить, в цей час, саме тепер
Візьму найважчий і останній,
Ніким не взятий ще, бар’єр.
1993
Пора
© Copyright: Владимир Ивашина 2, 2014
Свидетельство о публикации №114020706949
Свидетельство о публикации №114020706949
Рецензии