Нiл Гiлевич. Одкажи

Ніл Гілевич
ОДКАЖИ

Переклад з білоруської Любові Цай
 

Рідний братоньку! Братику! Брате!
Щиру правду промов без олжі:
Чим зробився тобі непридатним
Скарб нетлінний твоєї ж душі?

І чому так безмовно,  бездумно
Ти його відрікаєшся сам?
Чом, скажи, тобі, брате, не сумно,
Що на клуню обернуто храм?

Через те, що так хитро, зрадливо
Віру вбили у серці живім,
Те, що сіяв ти ревно, дбайливо,
Потолочили в полі твоїм?

Що віками ворожії зграї
Розпинали тебе на хресті?
Брате, братечку милий, ратаю,
Одкажи собі щиро як стій!

Жив, долаючи горе, незгоду,
Помираючи, кров’ю стікав,
Гинув, мерз і терпів, та ні зроду
Мови рідної не стидував.

Схаменись,  озирнись, як годиться!
І розваж все, роздумай як слід:
Що у спадок від тебе лишиться?
З чим нащадки ступатимуть в світ?

Чи повірив, що рід твій безплідний,
Свій талан поміняв на чужий?..
Брате! Братечку! Братоньку рідний!
Сам собі щиросердно скажи!

***

Оригінал:

Нил Гилевич
АДКАЖЫ

http://www.vershy.ru/category/rodnaya-mova

Брат мой! Братка мой! Братачка родны!
Адкажы – сам сабе адкажы:
Чым зрабіўся табе непрыгодны
Скарб бясцэнны тваёй жа душы?

Ад чаго так бяздумна, бязмоўна
Ты яго выракаешся сам?
І чаму табе так усё роўна,
Што аборай становіцца храм?

Ці таму, што калісьці падступна
Растапталі твой шчыры давер?
Што на ніве, дзе сеяў ты рупна,
Вытраўляліся ўсходы твае?

Што ў стагоддзях варожыя збродні
Распіналі твой лёс на крыжы?
Брат мой, братка мой, братачка родны,
Адкажы – сам сабе адкажы!

Жыў ты ў горы, змагаўся ў няволі,
I канаў, і сыходзіў крывёй,
I жывым ты гарэў, а ніколі
Не саромеўся мовы сваёй.

Схамяніся ж, ачніся, агледзься!
Ды разваж, ды раздумай як сьлед:
Што пакінеш ты з поля ў налецьце?
З чым нашчадкі пакажуцца ў сьвет?

Ці паверыў, што род твой бясплодны,
I свой лёс прамяняў на чужы?..
Брат мой! Братка мой! Братачка родны!
Адкажы. Сам сабе адкажы!