Краса неземна -
небокрай у рожевому світлі,
І річка повільно
тече у свою далечінь.
Яскрава весна
одягнула дерева у квіти
І крила лелеки
занурюють у небосинь.
На березі рясно
цвіте черемшина пахуча,
Схилилась додолу
убрана в зелене верба,
На кам'яній брилі
у затінку Чацького кручі
Берізка стоїть,
наречена, немов, молода.
Мій рідний Житомир,
квітуче улюблене місто!
Крізь порох століть
ти, як вежа, стоїш у тиші,
І сяє на небі,
мов зоряне ясне намисто
Палаючий вогник
надії у кожній душі.
Рiдне мiсто
© Copyright: Лариса Шуминская, 2014
Свидетельство о публикации №114020711846
Свидетельство о публикации №114020711846
Рецензии
Близьке та рідне залишається в серці назавжди. Чуттєво, хвилююче. З повагою, Ніна.
Нина Продан 11.11.2024 17:48 • Заявить о нарушении
Нина Продан 11.11.2024 17:48 • Заявить о нарушении
Дякую, Ніночка! Любов до рідного краю завжди буде зігрівати душу. З теплом, Лариса.
Лариса Шуминская 12.11.2024 11:09 Заявить о нарушении
Лариса Шуминская 12.11.2024 11:09 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.