Стена забвения
Невидима, тиха стіна аж до неба –
Стіна забуття,
Це тільки сон, то ж тужити не треба,
Це ж бо – життя!
Я лишь прокинутись нині повинна,
Кроки дзвенять…
Роки проходять? То - давня новина -
Нове пізнать.
Мудрий, ласкАвий, дАрований спокій,
Тиха печаль…
Скільки чекать та надіятись доки?
Сповитись в жаль?
Невидима, тиха стіна аж до неба –
Стіна забуття,
Це тільки сон, то ж тужити не треба,
Це ж бо – життя…
ВЕРА ПОЛОВИНКО
5.07.2013г.
г. Киев.
Свидетельство о публикации №114020600916
Прозрачное стекло,
Но не пускает житие,
Глаза заволокло.
Удачи Вам,
Игорь Левонович Абрамов 11.02.2014 12:54 Заявить о нарушении
Вера Половинко 25.02.2014 19:03 Заявить о нарушении