коли захочеться кричати,
я просто піду в ліс і закричу.
і ніхто не зможе в вічі промовляти,
що я ледь божевільна.
промовчу, коли всі біди рвуться із-під шкіри.
і сльози здавлюю вночі на дні.
я плутаюсь між війнами і миром,
коли я згадую уста твої німі.
мені так палко хочеться страждати,
лиш задля того, щоб поглянув ти сюди.
в те місце, куди не можна зазирати
чужинцям, незнайомцям, а лиш тобі.
там проживають почуття, як ніжність,
підкоренність, лагідність і доброта.
але у тебе, в середині, одна невтішність,
і манить в інших паршива чорнота.
4, лютий
коли захочеться кричати..
© Copyright: Шарапова Дарья, 2014
Свидетельство о публикации №114020600582
Свидетельство о публикации №114020600582
Рецензии