Халоднае сэрца

Не здзіўляйся. Нібы першы снег  –
Майстар ухіляцца ад адказу –
Я ад слоў тваіх гарачых збег.
Толькі пацяплела - збег адразу.

Мне сваю пяшчоту не дары,
Рызыкую ад яе памерці .
Я хаваю холад унутры
Некалі параненага сэрца.

Гэты холад прытупляе боль,
Закахацца не дае па-новай.
Мне каханне, нібы ў рану соль:
Вось такую я зрабіў выснову.

Не кранай маіх сардэчных крыг,
Не здзіўляйся, што я ўцёк так жвава.
Хопіць слёз, не трэба больш адліг,
Быць з табою я не маю права.
06.02.2014


Рецензии
Хороший стих, по душе пришёлся... запоминающийся!
А у меня на эту тему до удивления обратно-пропорциональный, не могу не поделиться, Сергей:
В пустыне чувств нет места жизни,
Там веры нет, и ты там лишний.
Потухший взгляд, надежды пепел,
Мираж любви, горячий ветер...
Но ты идёшь навстречу Солнцу
И к морю слёз, чтоб не засохнуть,
По жилам кровь бурлит опять,
Ожили чувства - жизни рад!(Т.Т.)

Таня

Жанна Хорольская   06.02.2014 22:27     Заявить о нарушении
Спасибо тебе, Таня, и за отзыв, и за "обратно-пропорциональный". Спасибо.

Махнач Сергей Юрьевсын   07.02.2014 00:46   Заявить о нарушении