Запах осені - точка відліку і мірило.
Час обернутися і спалити мости.
Всоте.
Іще місяць-другий і я впаду у твої сугроби
і питиму відчай щосереди, щоранку.
А поки - падай ти під мої підбори:
я іще маю з ким зустрічати вечір
і перший холод, і з ким розкурити,
й кого пускати під светр - я іще маю.
Місяць-другий - і ми знову на "Ви"
так, ніби чужаємося навмисне,
ніби не я на твоїх плечах
і ніби не ти болем в кістках і м'язах.
А поки торкайся моїх зап'ясть холодними пальцями:
я іще маю спиртне до кави, цілі панчохи,
недочитані сторінки і справи на тиждень... Я маю.
Хрестики у жіночім календарі.
Каблучки злітають по черзі.
Що уже не сховати під простирадлами уночі
і під рушниками опісля душу?
Скоро ти вигризатимеш у мені більші діри.
А значить,
час вмикати олдскул, змінювати імідж, тікати від себе.
Iще маю що мати
© Copyright: Мария Лихошерстова, 2014
Свидетельство о публикации №114020500903
Свидетельство о публикации №114020500903
Рецензии