Не пропонуй мені віршів,
І очі ті, в яких крім мене ще хтось тоне.
Останній поштовх в спину,
І ми летим, у незбагненний простір...
Ти подаруй мені тепло,
Що буде гріти навіть вимкнене з мережі.
Будь обережна зі всіма,
Хто перетне доступні межі.
Відпусти!
Ти не Винен що так було.
Відпусти!
Я в очах твоїх тонула.
Необачно, крок за кроком, я іду у світ тіней.
Небезпечно гріти серце, в обіймах незнайомих вам людей...
Вiдпусти!
© Copyright: Ива Мария, 2014
Свидетельство о публикации №114020506132
Свидетельство о публикации №114020506132
Рецензии