Він всемогутній, суворий,
Наче вчитель моїх зелених очей.
Лягає поряд, щоб відпочити
Та врятуватись від тих ночей.
Від тих розмов,
Від тої ваги плечей,
Сильних своїх плечей.
Бо я на них,
На плечах твоїх,
І ти мене пронесеш
До того моря.
І там мене збережеш.
Ти покладеш мене
На золотистий,
Жовтогарячий пісок.
А море?
А море покличе своїх пташок.
Щоб заспівали вони мені
Щиро і голосно свої пісні,
Щоб я жила там
Немов у сні.
Вчитель зелених очей
© Copyright: Екатерина Пенцова, 2014
Свидетельство о публикации №114020511566
Свидетельство о публикации №114020511566
Рецензии