Эпилог с украинского

ЕПІЛОГ (Ліна Костенко, https://www.facebook.com/pages/-/1380436192191454)

Я, підданка своїх обов'язків,
я, васал свому королю,
я люблю тебе тихо, боязко,
я прощально тебе люблю.

Не жалкуй за мною. Я мічена.
Мене кожне лихо згребе.
На прощання, тобою засвічена,
подарую тобі себе.

Це б лишитись. Але не можу я.
Нареченою нарече й
заколисує, заворожує
чорнобрив'я таких ночей.

А в моєму краю ойчистому
б'ють гармати, свистить картеч.
Я не жінка. Найкращі лицарі
наді мною зломили меч.

Мені легко, що вже аж трудно.
Мені страшно: забуду пароль.
Мене кличе суворо і трубно
мій обов'язок, мій король.

Не кажи, що не маю рації,
і докорами не карай.
Я в любові — як в еміграції.
Відпусти мене в рідний край.

ЭПИЛОГ (вольный перевод П.Голубкова)

Я, служанка святого долга,
Я, вассал своему королю,
Я люблю тебя тихо, робко,
Я прощально тебя люблю.

Не жалей обо мне. Я мечена.
Меня беды сгребут, любя.
На прощанье, тобой засвечена,
Подарю я тебе себя.

Мне б остаться. Но не могу я.
Назовет ведь женой твоей,
Убаюкает, околдует
Чернобровье таких ночей.

А в моем же краю нет мира, и
Пушки бьют, и свистит картечь.
Я не дама. Немало рыцарей
Надо мною сломили меч.

Мне настолько легко, аж трудно.
Страшно мне: позабуду пароль.
Ведь зовет меня строго и трубно
Долг священный мой, мой король.

Мой король! Не читай нотации,
И упреками не карай.
Я в любви здесь - как в эмиграции.
Отпусти меня в милый край.