Вже давно забутий запах моря,
хвиль його солонуватий шум,
бо живу неначе в коридорі,
звідки двері – тільки в димний чум.
Запалю вночі вогнисту ватру,
протяги мені щоб донесли
не сьогодні, може, післязавтра
запах чорноморської весни.
І з пітьми у цьому коридорі
полечу я серцем аж у Крим,
де гуляє синява на морі
і гойдає білих чайок дим.
Щоб на тлі золочених леліток
біля вкрай замерзлих ясенів
пригадалось бірюзове літо
і душею знову засинів.
***
© Copyright: Юрий Ош, 2014
Свидетельство о публикации №114020408514
Свидетельство о публикации №114020408514
Рецензии
