Т. Левицкая, Кремень я. Пер с укр

      (вольный перевод)

Кремень я? Отвечу, не скрою,
Ребёнок я в прошлом уже.
Я – сталь, но из глины порою,
Коль черти скребут на душе.

Расчётливо, кремнем зарницы
Зажгу в небе вишню - зарю,
Да так, чтоб слепому в темнице
Светлело, раз я там стою.

А там, в темноте и тумане,
Отринувши взгляд мой живой,
Твердят колдуны и цыгане,
Что ныне ты больше не мой.

Я – мошка, но скалы туннеля,
Я – та из безумнейших дам,
Что в гуще дурманного хмеля
Всё ищут потерянный храм.

                февраль 2014


Я кремiнь
Татьяна Левицкая
                2011 р.

Я – кремінь? Авжеж, не дитина,
Яку на руках дужих ніс.
Зі криці, а часом зі глини,
Коли у душі плаче біс.

Кресалом зірниці свідомо
Підпалюю вишню-зорю,
Щоб здалека навіть сліпому
Розвиднилось там, де стою.

Отам, де тумани пітьмяні
Затулюють очі ясні,
Ворожать маруни-цигани,
Що ти не належиш мені.

Я - мошка, торуюча скелю.
Я - з тих божевільних кобіт,
Що в гущі дурманного хмелю
Шукають загублений світ.

http://www.stihi.ru/2011/02/15/3765