Я улыбнусь тебе сквозь слезы... с украинского

*** (Оксана Пахльовська, http://blog.i.ua/community/2043/562672/)

Я усміхнусь тобі крізь сльози: їдь!
Бо профіль вітру вранішнього строгий.
Твій корабель у гавані стоїть,
готовий до дороги.
А берег знов пустельний і нічий.
А чорна буря розправляє крила.
Але я сонце вишила вночі
на цих вітрилах.
Ти, може, не повернешся назад.
Далекий голос так співає тужно!
Твоя любов – як дзвін cтарих балад –
гірка і відчайдушна.
З твоїх стихій немає вороття.
Моря шумлять, і холодно на світі.
Таких, як ти, чекають все життя
заради миті.
Весняний вітер зустрічей і втеч!
Покинеш дім. Любитимеш чужинку.
Ти з тих, котрі цілують спершу меч,
а потім – жінку.

*** (вольный перевод П.Голубкова)

Я улыбнусь тебе сквозь слезы: едь!
Ведь профиль ветра утреннего строгий.
Стоит корабль уж в гавани твой ведь,
готов к дороге.

А берег вновь пустынный и ничей.
А буря черным расправляет крылья.
Но солнце вышила в тиши ночей
Я на ветрилах.

Возможно, не вернешься ты назад.
Далекий голос так поет тревожно!
Твоя любовь - как звон былых баллад -
горька и безнадежна.

Из тех стихий возврата нет, кажись.
Моря шумят, и холодно на свете.
Таких, как ты, бывает, ждут всю жизнь
ради мгновений этих.

Весенний ветер проводов и встреч!
Покинешь дом. Полюбишь там другую.
Ты ведь из тех, кто поцелует меч,
потом - жену целует.