Тихий зимній вечір на землю сідає,
Я йду до світлиці, дівчина ж чекає.
Вона така мила, вона серцю люба,
Тулиться до мене й загортає чуба.
Пригорнусь до тебе і я, моє серденько,
Як голубки в парі будемо рідненька.
В тебе біле личко і чорнії брови,
А вуста солодкі, ох які ж медові!
Твої карі очі - глибока криниця,
Я п'ю з неї воду не можу напиться.
Ти така вродлива, ти така чудова,
І така зваблива моя чорноброва!
А серце у тебе, добре і відкрите,
Як медовим соком яблуко налите.
До душі твоєї хочу прихилитись,
І в любові жити, жити не журитись.
січень, 2010;
Кохана
© Copyright: Михаил Онищенко, 2014
Свидетельство о публикации №114020401347
Свидетельство о публикации №114020401347
Рецензии