ЛЕС с украинского

ЛІС (Ліна Костенко, https://www.facebook.com/pages/-/1380436192191454)

Вовтузяться в грунті гриби.
Цвітуть черемухи млосно.
Дубів золоті герби
горять під коронами сосен.

Біліють храми беріз.
То мудра і древня держава —
вкарбований профілем ліс
в черленого сонця кружала.

Тут кожен сам собі пан,
живе по своєму закону.
І сонце — найвищий Коран
І крона — найкраща корона

Століття — лише на розгін.
Звір'я — від мурашки до лева.
У сосен державний гімн:
«Ненавиджу дрова з древа!»

І тільки при людях, мабуть,
дерева тремтять від жаху,
бо кращих із них поведуть
ні за що ні про що на плаху.

Каліками — тими погребують.
Найкращих зрубають, повалять...
Задзвонять над ними погребно
білі дзвони конвалій.

І гірко в нічній глушині
запалять люльки серед моху
старі бородаті пні —
підданці царя Гороха.

ЛЕС (вольный перевод П.Голубкова)
В земле копошатся грибы.
Цветут черемухи сносно.
Дубов золотые гербы
Горят под коронами сосен.

Храмы берез - до небес.
То мудрая супердержава -
Впечатанный профилем лес
В червленого солнца кружале.

И каждый здесь сам себе пан,
Живет по своим лишь законам.
И солнце здесь - главный Коран
И крона здесь – суперкорона.

Века - на разгон лишь им.
Зверья - от букашки до лося.
В лесу государственный гимн:
«Дрова ненавижу из сосен»

Но, лишь появляется люд, -
Деревья дрожат от страха,
Ведь лучших из них поведут
Вот так, ни за что, на плаху.

Калеками – брезгует он.
А лучших всех срубит, повалит...
И свой погребальный звон
Им ландыши заиграют.

И горько в ночной тени
Зажгут трубки в царстве моха
Одни бородатые пни -
Вассалы царя Гороха.